|
Що таке сольфеджіо та чому саме там вчать?
Дуже часто чую від учнів та випускників музичних шкіл думку, що "сольфеджіо – це дуже складний предмет, який не кожен має здібності засвоїти". Більше того, багато хто вважає, що його і немає сенсу вчити. Вважаю, що це може бути пов'язано з недостатнім розумінням того, яким саме умінням навчає сольфеджіо, та яке практичне застосування цих навичок у житті.
На відміну від інших музичних дисциплін, результат курсу сольфеджіо не завжди одразу помітний. Якщо результат уроків фортепіано або вокалу можна побачити практично одразу – це вміння щось заграти на фортепіано, або заспівати, то результат курсу сольфеджіо не вийде так одразу "помацати руками". Це наслідок багатогранності цього предмета, бо сольфеджіо развиває в цілому багато музичних навичок – музичний слух, відчуття ритму, пам'ять, чим допомагає засвоювати інші музичні предмети. Також на сольфеджіо вивчають основи музичної теорії. Але крім цього результатом курса сольфеджіо є декілька дуже потрібних, практичних та застосовних у житті навичок.
Які ж навички можуть та повинні бути набуті в результаті курсу сольфеджіо?
1) Вміння чисто заспівати з листа будь-яку мелодію. Дуже корисна для життя навичка, завдяки якій Ви зможете заспівати мелодію будь-якої пісні з нотної збірки. До того ж і саме по собі вміння чисто співати додасть задоволення в житті Вам та оточуючим.
2) Вміння уявити подумки, підібрати на інструменті та записати нотами будь-яку почуту мелодію. В курсі сольфеджіо цей різновид діяльності має назву "музичний диктант". Правда ж, зручне та корисне вміння? Тільки почули красиву мелодію – і одразу змогли її підібрати на інструменті.
3) Вміння підібрати та заграти до будь-якої мелодії акомпанемент. Думаю, корисність цього пункту ні в кого не викликає сумнівів, до речі, саме цьому мої учні найчастіше просять їх навчити.
Чому ж, не зважаючи на такі чудові результати від занять сольфеджіо, не так багато учнів їх отримують? Причин, як мені здається, тут декілька, і, пожартую - вроджена відсутність здібностей до вивчення сольфеджіо в цей перелік не входить :)
По-перше, для того, щоб засвоїти та натренувати дані вміння, треба робити багато попередніх вправ, протягом як мінімум деколькіх років без явно помітного результату. Не у всіх учнів вистачає на це терпіння.
Друга причина пов'язана з дещо поверхневим ставленням до завдань з сольфеджіо. Для гарного результату треба приділяти час заняттям з сольфеджіо щоденно, а не раз на тиждень на уроці. А частина учнів вважають, що якщо вже вони дійшли на урок, то їх обов'язок перед сольфеджіо виконано, а якщо ще й витратили 10 хвилин на домашнеє завдання – то фактично перевиконано! На жаль - для результату цього недостатньо.
Ну і третьою причиною є особливості програми з сольфеджіо. Справа в тому, що програма курсу все ще орієнтована на підготовку професійних музикантів, котрі планують вступати до музичних учбових закладів. І багато завдань в курсі сольфеджіо розраховані саме на підготовку до вступних іспитів з сольфеджіо, на яких окрім диктанту та співу з листа з диригуванням, зазвичай є завдання на побудову та спів гам, інтервалів та акордів від поданих нот, чи в тональності. Цим формам роботи на уроці приділяють більшу частину часу, і тому на тренування підбору на слух мелодій та акомпанементу часу майже не залишається.
Останнє, що хочу сказати: сольфеджіо – це набір певних навичок, що доведені до автоматизму. Для сольфеджіо більш важливо вміти заспівати тризвук, ніж вивчити правила його побудови! Хоча знання правил теж не завадить, але основне – це випрацювання навичок та вмінь на практиці.
Думаю, всі розуміють, що здобуття цих навичок – справа поступова та довга, але, як я показала в цій статті - результат того вартий!
|
